Метадон кристалл Нефтекамск

Так я і вирушила в наш справжній марафон, де кожна мить життя виглядала яскравою і незабутньою. Хаднаш, хаднаш, і я була в зоопарку. Зі сміливістю наркотично поправлених самураїв, я увійшла в вольєр левів. І що ви думаєте? Я зустріла там нашого короля джунглів - справжнього лева. Він дивився на мене сердечними, видурієвими очима.

І тут я зрозуміла, що моя закладка запрацювала на всю котушку. Я почала розмахувати руками як кристал гейзеру, бо чомусь в цей момент мені здавалося, що я можу покорити світ.

Танець перед левом був настільки вразливим, він був як музика, яку чуло тільки двоє - я сама і лев. І наша поєднана харизма створила щось неповторне, намагаючись злитися в єдине ціле. Так, я думала, що ми стали друзями.

Але мені довелося наркотично поправитися, щоб залишитися в живих. І коли я побачила цю сипучу картишку з кристалами - моє серце задрожало від радості. Я мала нову спробу, щоб звільнити себе від цього нелюдського лева. Я підійшла до клітки, витягнула руку та гаманця, а моя рука тремтіла, немов листок на вітрі.

Але тут я почула голос того, хто знає все про кристали і наркотичну залежність. "Стоп, наркомане комік! Чи ти справді думаєш, що тобі буде краще, якщо ти зануритися в цю бездонну прірву наркотиків? Це не виходить, нехай цей лев лишиться левом". Авдій підійшов до мене та відітнув мене зі світу наркотиків.

Отже, дорогі друзі, нехай ця історія буде нагадуванням для вас - не втягуйтесь в бліскучі примари наркотичної залежності. Життя - це запах квітів, гучний сміх друзів та радість простих речей. Не витрачайте свої дні на гамання кристалів та боротьбу з левами. Ви заслуговуєте на краще, ви заслуговуєте на життя, яке переповнюється насолодою та щастям!

Так вот, решила я вчера заценить метадона - нечего себя коричневым дерьмом заморачивать, лучше розовый! Нах*й было мне тащиться в аптеку, меня забороть добровольно, когда я могу просто заехать к Сашке, моему дилеру, и забрать свою порцию метадона?

Встречаюсь я с ним в обычном месте - за сибирскими хрустами на улице, около вечнозеленого дерева. Ну разве он не понимает, что там явно барбы стукают? В общем, подходим к этому дереву, и он уже готов - в руке у него копье с розовым содержимым. Он протягивает его мне, но при этом у него закрытый вид, будто что-то не так.

Я, конечно, в шоке, но смотрю, и действительно - у него билет в другое измерение, а его волосы настолько розовые, что аж глаза слепит. Решаю, что тащиться в аптеку и беспокоиться о дозе - это уже не для меня, я х*й с ней, с дозой, можно и так поставить вполне!

Дома, встаю перед зеркалом и достаю это копье из кармана джинс. Решаю, что теперь я - наркоман-комик с розовыми волосами. Боже, как же я долго мечтала об этом!

Принимаю позу, как бэндит, засовываю иголку в кожуку и туго зажмуриваю глаза. Затем сувачок вперед и... Вуаля! Я начинаю ощущать поток невероятной энергии, будто меня на космическом корабле упороли в потолок. Смотришь на меня, и думаешь: "Х*й ли это делает? Неужели прокатило?"

А прокатило! Мои волосы становятся розовыми, как морковка Гарри Поттера на Хэллоуин. Даже есть ощущение, что моя энергия зарождается там, где-то глубоко внутри, будто что-то во мне растет и становится больше. Хотя, возможно, это просто эффект барб, а я уже начала хрусты...

Так что не надо быть коричневым наркоманом, когда можно быть розовой наркоманкой, упоротой до кончиков волос! Хэй, детка, присоединяйся к нашему клубу наркоманов-комиков, и мы вместе расскажем этому миру, какой он скучный без нас, без наших закладок и иголок! Выходи на хрусты с нами, и увидишь, какой розовый кайф ждет тебя!